ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З РОЗУМОВОЮ ВІДСТАЛІСТЮ
Визначення поняття «розумова відсталість»
Розумова відсталість (РВ) – сукупність спадкових, вроджених (олігофренія) або рано набутих (деменція) стійких синдромів загального психічного відставання у розвитку, які проявляються в утрудненні соціальної адаптації головним чином через переважаючий інтелектуальний дефект.
У 80% випадків інтелектуальні порушення виникають ще у період внутрішньоутробного розвитку плоду. Серед чинників – інфекційні захворювання матері, шкідливі звички, різні ускладнення під час вагітності, пологові травми тощо. Серйозною причиною ураження виступають аномалії хромосомного набору. Серед таких порушень найвідомішим є синдром Дауна.
Біологічне ушкодження головного мозку порушує спонтанний розвиток дитини, тобто динаміка її психічного розвитку через наслідування та самонаучування виявляється неефективною. Внаслідок порушення взаємозв’язку між пізнавальними та емоційними процесами дитина не має достатньо розвинених здібностей до контролю та самоконтролю власної поведінки; у неї спостерігається низький рівень активності та пізнання, її безпосередні потреби та емоційні прояви не підпорядковуються мисленню й, отже, не усвідомлюються і не контролюються самою дитиною.
Почуття цих дітей бідні і недиференційовані. Найчастіше вони переживають задоволення або незадоволення, різні тонкі почуття їм недоступні. Часто можна спостерігати прояви почуттів, неадекватних за своєю силою тій причині, яка їх викликала: маленька образа може спричинити афективний стан (дитина дуже кричить від того, що хтось зламав її олівець, і водночас не переживає, що мама захворіла). Настрій дуже нестійкій і часто залежить від випадкових причин. Моральні, духовні та естетичні почуття розвиваються значно пізніше, ніж у дітей з нормативним розвитком. Недостатній розвиток мислення, його критичності обмежує можливості розумово відсталих дітей аналізувати свою поведінку. На цьому фоні у них найчастіше формується завищена самооцінка.
Розрізняють дві основні форми розумової відсталості: олігофренія (від гр. «слабкий розум») та деменція (від лат. «безумство»)
Соматично дитина – олігофрен практично здорова. Олігофренія – це не хвороба, а стан дитини, при якому спостерігається стійке недорозвинення всієї її психіки. Структура інтелектуальних порушень поєднується з порушеннями моторики, мовлення, сприймання, пам’яті, уваги, емоційної сфери, довільних сфер поведінки. Такі діти здатні до розвитку, хоча він і здійснюється уповільнено, нетипово, іноді з різкими відхиленнями, однак це справжній розвиток, у процесі якого відбуваються і кількісні, і якісні зміни всієї психічної діяльності дитини.
Деменція – розлад більш-менш сформованих інтелектуальних та інших психічних функцій, якому передував, на відміну від олігофренії, період нормального інтелектуального розвитку дитини. У цих дітей яскраво виражена невідповідність між реальними обсягом уже набутих знань і обмеженими можливостями їх використання. Діти часто некритичні, розгальмовані, їхні емоції та мотиви примітивні.
Класифікація розумової відсталостіза Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду
У залежності від глибини психічного дефекту за МКХ 10 виділяють чотири ступеня розумової відсталості: легка, помірна, тяжка, глибока.
Легкий ступінь (F 70). Коефіцієнт інтелекту– 50-69. У цієї категорії дітей мислення конкретне, стереотипне, некритичне; вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки несформоване; мовлення характеризується загальним недорозвитком, що виражається у порушенні всіх його сторін; запам’ятовування неточне, фрагментарне, не опосередковується мисленням; наслідком недорозвитку уваги є підвищена розсіяність, невміння зосередитись на будь-якій діяльності тривалий час; сприймання фрагментарне, нецілеспрямоване, звужене, уповільнене, результати сприймання не осмислюються; емоції недиференційовані, часто нестійкі, хоча й адекватні у доступних розумінню дітей ситуаціях.
Помірний ступінь (F 71). Коефіцієнт інтелекту– 35-49. Цей ступінь характеризується несформованими пізнавальними процесами; мислення конкретне, непослідовне, інертне. Діти повільно утворюють логічні зв’язки, краще запам’ятовують те, що безпосередньо пов’язується з задоволенням їхніх фізіологічних потреб; мають значний недорозвиток мовлення; запам’ятовують матеріал лише після багаторазового повторення і швидко забувають. Вони не вміють своєчасно користуватись вже засвоєними діями, не обдумують свої вчинки, не передбачають результат; мають значні труднощі при переключенні рухів, швидкій зміні поз і дій. Найчастіше виникають труднощі при виконанні дій, які вимагають диференційованих рухів пальців. Поряд з цим у деяких дітей відмічають випадки надзвичайно розвиненої пам'яті на цифри, дати, події, імена тощо (так звана гіпертрофія пам'яті).
Важкий ступінь (F 72). Коефіцієнт інтелекту– 20-34. Ці діти подібні до дітей з F 71 за клінічною картиною та ознаками ураження центральної нервової системи. У них низький рівень розвитку моторики, порушення координації рухів, наявні інші відхилення, обумовлені органічними порушеннями головно мозку; частина дітей не вміють самостійно пересуватись.
Глибокий ступінь (F 73), найважчий. Коефіцієнт інтелекту– 0-19. Уражається не лише кора головного мозку, а й частково підкірка, що призводить до грубого порушення фізичного та психічного розвитку.
При роботі з дітьми з розумовою відсталістю слід враховувати первинні порушення у структурі дефекту, проте педагогічні зусилля треба спрямувати на вторинні та подальші ускладнення, бо саме вони і піддаються корекційному впливу.
Л.С. Виготський визначив структуру дефекту розумово відсталих дітей. Для зручності скористаємось таблицею.
Структура дефекту при розумовій відсталості
Таблиця 1
| Первинний дефект | Вторинні ускладненняі порушення | Подальші ускладнення |
| недорозвиток вищих психічних процесів(опосередковане запам’ятовування, мислення, мовлення) | незрілість особистості |
2.3.Характеристики особливостей пізнавальної діяльності дітей з розумовою відсталістю та корекційні прийоми
Для зручності та кращого розуміння особливостей пізнавальної діяльності дітей з розумовою відсталістю характеристику та корекційні прийоми подамо у вигляді таблиці.
Таблиця 2
| Короткі характеристики особливостей пізнавальної діяльності | Корекційні прийоми |
| Сприймання | |
| звужений обсяг;фрагментарність;сповільненість;пасивний характер;дифузність, недиференційованість;порушення системності, хаотичність;вплив недорозвитку уваги, зокрема, відволікання;відсутність зв’язку з уявленням, мисленням. | поділ складного матеріалу на частини;збільшення часу на сприймання та усвідомлення інструкції;уповільненість темпу викладу матеріалу;використання наочності з небагатьма об’єктами, особливо другорядними;активізація знань дітей з метою використання їх власного досвіду;забезпечення керівництва кожною перцептивною дією учнів (перцепція – сприйняття) – це процеси відображення предметів або явищ при їх безпосередній дії на органи чуття);зменшення кількості додаткових подразників;навчання чіткому визначенню мети сприймання, плануванню його, контролю за дотриманням плану;привчати аналізувати результати сприйнятого;порівняння сприйнятого із зразком;задіяння максимально можливої кількості аналізаторів |
| Увага | |
| низький рівень розвитку;нестійкість мимовільної уваги;несформованість довільної уваги;залежність продуктивної уваги від характеру установок | привчати перевіряти правильність власних дій; розвиток контролю за власним мовленням; формування навичок самоконтролю; привчання порівнювати свої роботи із зразком |
| Уява | |
| недостатня диференційованість уявлень;бідність, неточність;поверховість;швидке забування уявлень та їх зміна, уподібнення | підвищення пізнавальної активності та інтересу учнів; різноманітність способів викладання; повторюваність матеріалу; розвиток логічного мислення; зв'язок з попереднім досвідом; застосування творчих завдань; використання засобу порівняння; зв'язок з мовленням |
| Пам'ять | |
| звужений обсяг запам’ятовування;залежність обсягу запам’ятовування від складності матеріалу (чим складніший матеріал, тим менший обсяг);продуктивність мимовільного та довільного запам’ятовуванняоднаково низька;через пасивне ставлення до змін ефективність запам’ятовування знижується;віддають перевагу дослівному та механічному заучуванню, тому матеріал швидко забувається і не використовується у досвіді;не володіють прийомами довільного запам’ятовування;відтворення фрагментарне спотворене, нелогічне;труднощі актуалізації засвоєних знань;швидко забувають вивчене через недостатньо міцні нервові зв’язки;спотворення матеріалу в процесі зберігання;недостатня усвідомленість заученого | мінімальна кількість нових термінів, понять на одному уроці;поділ матеріалу на частини;формування пізнавальних інтересів;стимулювання вільного викладу матеріалу;формування вміння використовувати матеріал у різних життєвих ситуаціях;формування додаткових запитань, які активізують розумову діяльність;поєднання викладу матеріалу з поглибленням, уточненням, виправленням помилок, систематизацією, узагальненням;використовувати правило: відпочинок сприяє відновленню матеріалу, а повторення призводить до перевтоми;повторення у різних формах;використання раціональнихприйомів запам’ятовування;задіювання різних аналізаторів;організація закріплення з опорою на наочну, емоційну пам'ять з поступовим переходом до словесно-логічного запам’ятовуванняперед заучуванням:встановити логічні зв’язки, залежність між відомим та новим;проаналізувати матеріал, виділити основне і встановити між ним взаємозв’язки |
| Мислення | |
| Загальна характеристика:некритичність;сповільненість;інертність;конкретність, ситуативність;неусвідомленість;нездатність до переносу знань у досвід, нові умови;нецілеспрямованістьОсобливості аналізу та синтезу:бідність;невміння проникати у сутність явищ;ситуативність;інертність;невпорядкованість, хаотичність;невміння з численних ознак виділити головну;неволодіння критеріями аналізу;невміння бачити спільне;невміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язкиОсобливості процесу порівняння:заміна порівняння окремим аналізом об’єктів, що порівнюються;чим складніші об’єкти, тим важче вони порівнюються;порівнюють лише ті властивості, які сприймаються наочно, а функціональні ознаки не виділяють;легше встановлюють відмінності, ніж подібність;неволодіння критеріями порівняння;хаотичністьОсобливості процесу класифікаціївідсутність самостійності;ситуативність;стереотипністьРівень розвитку узагальненьі абстрагуваньці процеси є малорозвиненими;недорозвинення узагальнюючої функції слова, мовлення в цілому;відірваність мовлення від практичних дій;погане засвоєння узагальнюючих способів дій;труднощі переносу сформованих вмінь і навичок на інші види діяльності |
|
| Мовлення | |
| порушення розуміння зверненого мовлення;бідність активного словника;недосконалість звуковимови і фонематичних процесів;великий розрив між активним і пасивним словниками;недосконалість граматичної будови;недорозвинення предикативної функції мовлення |
|
| Інтелектуальна працездатність | |
| нестійка, мінлива (періоди підвищення чергуються з періодами зниження);динаміка змін у кожного учня глибоко специфічна, проте основна тенденція – поступове зниження рівня працездатності, починаючи з середини уроку;неспроможність проявити вольові зусилля для подолання труднощів;швидка втомлюваність;про виконанні цікавої роботи втомлюваність приходить швидше, ніж при виконанні нецікавої, одноманітної;залежність від особи і втомлюваності вчителя, методів навчання і способів організації діяльності |
|
Пам’ятайте, успішність навчання та розвитку дітей з розумовою відсталістю великою мірою залежить від знання педагогами та батьками їхніх психологічних особливостей і застосування відповідних методів педагогічної роботи.