Фотовиставка "Світ моїми очима"

/Files/images/foto_na_saytsamovryaduvannya/Blfwed43ieo.jpg

/Files/images/foto_na_saytsamovryaduvannya/_KRkEIMnDK0.jpg

/Files/images/foto_na_saytsamovryaduvannya/B4hl_sZ0u84.jpg

/Files/images/foto_na_saytsamovryaduvannya/dCBEn8Si9L4.jpg

/Files/images/foto_na_saytsamovryaduvannya/O9joAwvLccA.jpg



/Files/images/3rQRdQUs6l0.jpg


Не все вмирає,що померло,
Не все живе, що дихає в вісні...
Не все холодне, що примерзло,
Не все бездушним є в мені!

R.Perekhrest©


"Восход"©
Не те слова, которые под кофе!
Не те дела, которые под нож...
И то цунами светит яркой катастрофе,
И я на сумасшедшего похож!

Восход пылает сумраком прохладным,
Закат сжигает ночи темноту...
Лишь я один останусь малость наглым
И всё прошедшее из жизни я учту!

Не нужно мне златых апартаментов
И яхты мне у моря не нужны!
Хочу лишь я жену на веки верной,
И отношения с людьми на век честны!

Восход... Взгляну я на тебя еще раз,
Еще взгляну и руку протяну...
Нет, не тебе, увы... Ты только образ,
Судьбе подам, ведь я в ее плену!©
R.Perekhrest


/Files/images/9PYa4ELDnXU.jpg


Мати і син
Не впізнаю я Україну,
Не впізнаю палаючих щитів!
Не впізнаю я мам, стоячих на колінах,
Не впізнаю "захисників"... катів...

Горіло серце, іскри убивали
Валили на Вкраїнськую землю...
Надії, сила там на вулицях палали,
Сказала мати "Я за сина відомщу"

Прийшла, дивилась в очі і мовчала,
За сина покотилася сльоза...
Перед щитами на коліна стала,
І за спиною спалахнула тишею гроза...

-Леліла я його одна, молила!
І берегла його, як скарб на цій землі...
Та ця земля його холодна погубила,
І Боженько залишив Україні, не мені...

Я відпускаю, тебе синку, Україні!
Лети на небеса і споглядай,
Як я тепер стоятиму за тебе,
Як я любитиму тебе синочку і нехай

Можливо я впаду за Україну
За чесне слово, землі і Дніпро...
Можливо, я впаду за Україну,
Але ж надіюсь я, що недарма це все було...
Люблю сумую, Мама...
Роман Перехрест


З метою виявлення творчих здібностей учнів, в рамках тижня світової літератури викладачем Секретар А.Д. був проведений конкурс на кращу творчу роботу "Хочу розповісти про найдорожчу у світі для мене людину". Представляємо Вашій увазі витяги з творів учнів.

/Files/images/SAM_1157.JPG

Деркач Леся,

Моя «мама-бабуся»

Як добре, що на світі є люди, які уміють любити і турбуватися про інших.

У мене така моя рідна бабуся! Звати її Надія Іванівна. Справа в тому, що вона виростила мене і виховує до цього часу, так як моя рідна матуся із-за хвороби не може зі мною займатися.

Багато уваги бабуся приділяє моєму вихованню: вчить мене домашній роботі, дає мені слушні поради. При цьому вона ніколи не підвищила на мене голос. Її турбота і любов до мене я високо ціную, називаючи її «мамою-бабусею».

Моя мама-бабуся проявляє ласку не тільки до мене, але й до всіх людей.

За це її поважають, люблять і сусіди, і всі знайомі.

Я пишаюся свою «мамою-бабусею», моєю дорогою наставницею, яка прагне зробити з мене гарну господиню, хорошу людину. Вона вчить мене поважати старших.

Бажаю цій людині, моїй турботливій матусі-бабусі, міцного здоров’я. Як хочу, щоб з неї брали приклад усі люди. Таким людям потрібно ставити пам’ятники з чистого золота.


Поетична обдарованість Романа Перехреста,

/Files/images/Hjvf.JPG

На щастя, серед нас зустрічаються люди, які лише своєю присутністю випромінюють світло, доброзичливість, любов, щирість, надію і бажання бути добрішими. Таким є відмінник у навчанні, гордість центру, учень ДНЗ «Богуславський ЦПТО» Роман Перехрест.

«Якщо людина талановита, то вона талановита у всьому», - ці слова із впевненістю хочеться сказати про юнака. Бо він дійсно такий – майбутній кухар, кондитер. Він дуже хоче стати професіоналом своєї справи, мріє стати су-шефом і мати ресторанний комплекс.

У душі Рома – глибокий лірик, пише вірші, бере активну участь у поза класному житті центру, активний учасник усіх заходів. Та він просто обдарований хлопець.

Про нього неодноразово писала Лисянська газета «Понад Тікичем», друкувала його перші вірші.

Поетична творчість – це лише частина його таланту. Роман добре малює (недарма онук відомого в Лисянці художника І.В. Геращенка), має багато творчих доробок, які виставляє на різних виставках. У 2008 році відбулася персональна виставка його власних робіт. Майбутній поет має своє, особисте бачення навколишнього світу і не боїться про це сказати не тільки у віршах, а і у житті. Він не соромиться юнацького струменю ліризму і свого емоційного стану.

Сьогодні пропонуємо увазі читачів поетичні доробки юного поета, де відчувається як щиро він любить свою родину, переймається проблемами природи, України.

Викладач світової літератури Секретар А.Д.

Останній подих осені я чую…

Останній подих осені я чую,

Додолу впало вбрання золоте

Осінні сльози руки оповили,

І вітер прохолодніш обійняв мене.

Чарівний дух осінній зачарує,

Останній теплий промінь оживе

Зігріючи, візьме мене на руки

І до небес мене скоріше понесе.

Тремтіння рук її відчую

І подихи останні навкруги.

Останній лист на гіллі я побачу,

Останній спогад миттю промайне.

І я без рук її зірвуся,

Додолу швидко упаду

Із теплим листям обіймуся,

Душею я до осені торкнусь.

Чомусь осінній лист мене чарує…

Чи може золото приваблює мене?

Та скоро білий сніг все замалює

Що ніжно огорне тебе…

15.10.2010р.


Тарасовий світ

Срібний сніг опускається тихо

До берізок, до тихих дібров.

Де ступала душа твоя ніжна,

Де водицю ти пив із долонь.

Там, де ріки течуть кришталеві,

І сонце за обрій сіда

Там ростуть золотисті лілеї,

І твоя волошкова душа.

В барвисте блакитне небо

Дивився маленьким щодня

І вірші писав ти мрійливі

Про важке та сутужне життя.

Тобі я, Кобзарю, дарую

Пелюстка з білосніжних віршів

Я, Тарасе, тебе не забуду,

Бо живеш ти у серці моїм.

17.02.2009р.


Сім’я

Сім’я – це щастя у душі,

Вона, як квітка на землі.

Неначе зелень і вода

Неначе польова краса.

Нам без сім’ї, як без води

Як буть без мами, батька і сестри

Душа засохне як пісок

Як той маленький колосок.

05.10.2006р.


Надворі рік 2015…

Синочок з мамою по проліски пішли.

А він весь час запитує у мами:

Де сонечко? Де небо? Де луги?

Зайшли у ліс, чи можна так сказати…

Засяяв він промінням золотим.

І замість пролісків прийдеться нам набрати

Побільше сміття від людей тупих.

О мамо, мамо, що це за рослина?

Обгортка наче, з пластика стебло.

Ох, сину мій, упало нам на спину

Прожити там, де все засмічено кругом.

Мамусю, а чому не чутно птичок?

Яких я бачу в телевізорі завжди?

Синочку мій, не має тут жар-пличок,

Назад в сміття не прилетять вони.

Рідненька, а чому берізка плаче?

Чому не розпустила гілочки

Тому, що люди щовесни вбивали,

Чіпляючи на неї пляшечки.

Матусю, мамо, де росте трава,

Що має вирости і любувати око?

Не знаю, милий мій, але вона

Не вилізе тут навіть ненароком.

Чому матусю звірів я не бачу,

Яких тут бачила бабусенька моя?

Тому, що люди пострілом без плачу

Відправили всіх звірів в небеса.

Ой, мамо, цуцик он побіг…

Що робить тут він бідолашний?

Що робить тат? Напевне він утік

Щоб сміттям чорним в лісі любуватись.

Пробач нас, синку, нелюдів проклятих

За те, що ліс для вас не зберегли.

Не плач, матусю, ворогів заклятих

Не змиєш ти сліди річні.

Дивись, матусю, дівчинка із татком

Так само вийшли погулять.

Ходімо разом, познайомлюсь

Ще треба гарно привітать!

Стоїть татусь і дочку витирає,

Щоб слізоньки прозорі не лились

Вона дізналась, що ніколи не побачить

Ні білочку, ні квітку, як колись.

Синочок взяв її за руку,

Промовив він на вушко їй секрет.

Ніколи я оцього не забуду

Та не побачиш ти такого вже ніде.

Надворі рік 2030…

Веде сім’я матусю й татуся

От бачиш, мамо, квіти розцвітають

От бачиш, таточку, весна прийшла.

О, сину мій, ви молодчинки

Прибрали ліс весь, як новий

Природу ту в смітті я пам’ятаю

А зараз… і не має слів

Моя ти донечко, миленька

Тепер веди сюди своє дитя.

Покажеш їй, що ліс, рідненька,

Її любов, пожива і життя.

Збережемо ліс назавжди

Чистим, гарним і п’янким.

Щоб діти наші і не знали

Що недавно він такий…

30.03.2011р.


Кiлькiсть переглядiв: 131